Главная Кабельное телевидение Информация Закон України «Про телебачення і радіомовлення»

Закон України «Про телебачення і радіомовлення»

 

  ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 10, ст. 43 )
 
  ( Вводиться в дію Постановою ВР
    N 3760-XII ( 3760-12 ) від 21.12.93, ВВР, 1994, N 10, ст. 44 )
 
  ( Із змінами, внесеними згідно із Законами
    N 75/95-ВР  від 28.02.95, ВВР, 1995, N 13, ст. 85 
    N 198/95-ВР від 02.06.95, ВВР, 1996, N  5, ст. 18  
    N 70/97-ВР  від 14.02.97, ВВР, 1997, N 15, ст.115 
    N 595/97-ВР від 22.10.97, ВВР, 1998, N  2, ст.  6  
    N 196/98-ВР від 05.03.98, ВВР, 1998, N 34, ст.233  
    N 193-XIV ( 193-14 ) від 20.10.98, ВВР, 1998, N 49, ст.302 
    N 998-XIV ( 998-14 ) від 16.07.99, ВВР, 1999, N 41, ст.373
  N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000, ВВР, 2000, N 27, ст.213
  N 1709-III ( 1709-14 ) від 11.05.2000, ВВР, 2000, N 32, ст.257 
  N 2680-III ( 2680-14 ) від 13.09.2001, ВВР, 2002, N  2, ст.5 
  N 2921-III ( 2921-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 16, ст.114 
  N   744-IV (  744-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 29, ст.234
  N   762-IV (  762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 
  N   871-IV (  871-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 37, ст.303
  N  1294-IV ( 1294-15 ) від 20.11.2003, ВВР, 2004, N 13, ст.181
  N  1407-IV ( 1407-15 ) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 16, ст.238 )
 
 
     ( У тексті Закону слова "Державний комітет телебачення і
       радіомовлення  України"  в   усіх  відмінках  замінено
       словами  "спеціально  уповноважений центральний  орган
       виконавчої влади з питань телебачення і радіомовлення" 
       у   відповідних   відмінках    згідно    із    Законом
       N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000 )
 
 
     Цей Закон  відповідно   до  Закону  України  "Про інформацію"
( 2657-12 )   регулює діяльність телерадіоорганізацій на території
України,  визначає правові,  економічні,  соціальні, організаційні
умови їх функціонування,  спрямовані на реалізацію свободи  слова,
прав  громадян  на  отримання  повної,  достовірної та оперативної
інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.
 
                   РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
     Стаття 1. Визначення термінів
 
     Для цілей цього Закону вживаються такі терміни:
     абонент  -  юридична  або  фізична  особа,  яка  користується
послугами телерадіомовлення на договірних засадах;
     аудіовізуальна  інформація   -    зорова    інформація,    що
супроводжується звуком;
     громадське  телерадіомовлення    -   система   позабюджетного
неприбуткового загальнонаціонального,  регіонального або місцевого
телерадіомовлення, що створюється засновниками - юридичними та/або
фізичними особами; ( Статтю 1 доповнено абзацом  четвертим  згідно
із Законом N 595/97-ВР від 22.10.97 )
     загальнонаціональний  канал  мовлення  -   канал    мовлення,
призначений для трансляції телерадіопрограм більш як  на  половину
областей України;
     канал мовлення - сукупність технічних  засобів  з  частотними
присвоєннями, призначених для трансляції теле- та радіопередач  на
територію, що визначається параметрами технічних засобів мовлення;
     ліцензія -  письмовий  дозвіл  Національної  ради  України  з
питань телебачення і радіомовлення, що дає право  на  створення  і
використання каналу мовлення та часу мовлення;
     логотип (фірмовий,  торговий  знак)  -  постійний  словесний,
образотворчий або об'ємний знак, комбінований з літерами, цифрами,
словами або без них, що є емблемою  телерадіоорганізації,  студії,
агентства  чи    окремої    особи,    які    представляють    свої
телерадіопрограми чи передачі;
     мовлення (телебачення і радіомовлення) - передача на відстань
звукової або  зорової  інформації  за  допомогою  електромагнітних
хвиль, що розповсюджуються передавальними пристроями і приймаються
будь-якою кількістю телерадіоприймачів;
     Національна  телекомпанія,  Національна    радіокомпанія    -
державні   телерадіоорганізації,    що    ведуть    мовлення    на
загальнонаціональних каналах мовлення і підзвітні  Верховній  Раді
України та Президенту України;
     пряма трансляція  -  безпосереднє  розповсюдження  теле-  або
радіопередач без попереднього запису і монтажу;
     радіомовлення - виробництво і розповсюдження  аудіопрограм;
     розклад  мовлення  телерадіоорганізацій - відкрита інформація
телерадіоорганізацій  про   послідовність   виходу   в   ефір   та
хронометраж телерадіопередач упродовж певного визначеного відрізку
часу;  (  Статтю 1 доповнено абзацом дванадцятим згідно із Законом
N 70/97-ВР від 14.02.97 )
     соціальне  телерадіомовлення  -  передачі  чи  програми   для
сліпих, глухих, людей з послабленим слухом освітнього, навчального
та довідкового характеру, а також програми і  передачі  з  проблем
екологічного виховання;
     спонсорство - участь фізичної чи юридичної  особи  у  прямому
або опосередкованому фінансуванні програм з  метою  реклами  свого
імені, фірмового найменування чи своєї торгової марки;
     суборенда каналу мовлення - юридично оформлена або  прихована
поступка ліцензії на  канал  (час)  мовлення  іншій  юридичній  чи
фізичній  особі,  що  не  є  ліцензіатом,  включаючи  систематичну
ретрансляцію сигналів інших  телерадіоорганізацій,  крім  випадків
юридично оформленого надання  телерадіопрограм та  обміну ними між
телерадіоорганізаціями-виробниками, а  також  ретрансляції  новин,
спортивних чи інших видовищних заходів;
     суспільне  телерадіомовлення - система неприбуткового єдиного
загальнонаціонального телебачення і радіомовлення,  що  має  єдину
програмну концепцію,  створюється та діє згідно із Законом України
"Про   систему    Суспільного    телебачення    і   радіомовлення"
485/97-ВР  );  (  Абзац  сімнадцятий статті 1 в редакції Закону
N 595/97-ВР від 22.10.97 )
     трансляція  -  розповсюдження  телевізійних  або  радіомовних
програм з допомогою технічних засобів зв'язку;
     телекомунікація -  передача  і  приймання  будь-яких  знаків,
сигналів зображення і звуку з допомогою  електромагнітних  засобів
зв'язку (кабельного, оптичного, радіозв'язку);
     телебачення - виробництво  і  розповсюдження  аудіовізуальних
передач та програм;
     телерадіоорганізація    (редакція,    студія,      агентство,
об'єднання, асоціація, компанія,  радіостанція  тощо)  -  юридична
особа,  зареєстрована  у  встановленому   чинним    законодавством
порядку,  яка   має    право    виробляти    та    розповсюджувати
телерадіопередачі та програми;
     телерадіопрацівник  -  штатний  або  позаштатний    працівник
телерадіоорганізації,  який  за  характером   своєї    професійної
діяльності  бере  участь    у    створенні    та    розповсюдженні
телерадіопередач та програм;
     телерадіопрограма  -    сукупність    телерадіопередач,    що
транслюються безпосередньо або в запису;
     телерадіоцентр  (телецентр,  радіоцентр,   технічний    центр
телерадіомовлення)  -  підприємство,  що    забезпечує    технічну
експлуатацію    обладнання,    призначеного    для     виробництва
телерадіопередач та програм;
     технічні  засоби  мовлення  -  сукупність    радіоелектронних
засобів та технічних пристроїв,  за  допомогою  яких  програми  та
передачі доводяться до споживачів.
( Стаття 1 в редакції Закону N 198/95-ВР від 02.06.95 )
 
     Стаття 2. Основні принципи діяльності телерадіоорганізацій
 
     Телерадіоорганізації України у  своїй  діяльності  реалізують
принципи об'єктивності,  достовірності інформації, компетентності,
гарантування права кожного громадянина на  доступ  до  інформації,
вільне   висловлювання   своїх  поглядів  та  думок,  забезпечення
ідеологічного    та     політичного     плюралізму,     дотримання
телерадіопрацівниками  професійної  етики та загальнолюдських норм
моралі.
     Телерадіоорганізації  не  мають  права  у  своїх    програмах
розголошувати дані,  що  становлять  державну  таємницю  або  іншу
таємницю,  яка  охороняється    законодавством,    закликати    до
насильницької  зміни  або  повалення  існуючого    державного    і
суспільного ладу,  порушення  територіальної  цілісності  України,
вести пропаганду війни,  насильства  і  жорстокості,  розпалювання
расової,   національної,    релігійної    ворожнечі,    поширювати
порнографію або іншу інформацію, яка підриває суспільну мораль або
підбурює до правопорушень, принижує честь і гідність людини.
 
     Стаття 3. Сфера дії Закону
 
     Дія цього Закону поширюється на відносини  між  суб'єктами  в
галузі телебачення і радіомовлення незалежно від  форм  власності,
мети створення і виду статутної  діяльності  телерадіоорганізацій,
а також від способу розповсюдження  телерадіоінформації,  якщо  їх
передачі розраховані на масове приймання споживачами.
     Дія цього Закону не поширюється на  відносини,  що  регулюють
створення і  діяльність  спеціальних  телевізійних  і  радіомовних
систем  закритого  типу  (виробничих,  технологічних,  навчальних,
службових тощо), радіоаматорський  зв'язок,  радіоспорт  або  інші
види зв'язку,  що  діють  на  основі  індивідуального  виклику  чи
використовуються    для    поширення    інформації    спеціального
призначення і не розраховані на масове приймання  їх  передач;  на
діяльність  по  неефірному  прокату  відео-  та  аудіопродукції  в
різних установах.
 
     Стаття 4. Повноваження державних органів щодо телебачення і
                радіомовлення в Україні
 
     Верховна Рада України і Президент України визначають державну
політику щодо телебачення і радіомовлення, законодавчі  основи  її
реалізації, гарантії соціального і правового  захисту  працівників
цієї сфери.
     Кабінет Міністрів  України  забезпечує  реалізацію  державної
політики щодо телебачення і  радіомовлення,  координує  діяльність
міністерств та  інших  центральних  органів  державної  виконавчої
влади у цій сфері.
     Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з
питань   телебачення   і  радіомовлення  є  уповноваженим  органом
управління  державним  телебаченням  і  радіомовленням України, що
забезпечує  реалізацію  інформаційної політики держави, визначеної
Верховною  Радою  України,  Президентом  України та контрольованої
Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення.
     Повноваження  Верховної  Ради  Автономної  Республіки   Крим,
місцевих  Рад  народних  депутатів  щодо  розвитку  телебачення  і
радіомовлення визначаються чинним законодавством України.
( Стаття 4 в редакції Закону N 198/95-ВР від 02.06.95 )
 
     Стаття 5.  Національна рада України з питань телебачення і
                радіомовлення
 
     З метою  реалізації  та  додержання  законодавства  в  галузі
телебачення і радіомовлення та інших нормативних актів створюється
Національна рада України  з  питань  телебачення  і  радіомовлення
(далі - Національна рада).
     Національна  рада  є  позавідомчим  державним    контролюючим
органом,  який  діє  відповідно  до  цього  Закону   та    чинного
законодавства України і є відповідальним за розвиток, якісний стан
телебачення і радіомовлення України,  за  зростання  професійного,
художнього    та    етичного    рівня    програм    та     передач
телерадіоорганізацій.
     Склад  Національної  ради  затверджується  Верховною    Радою
України строком на чотири роки в кількості  8  осіб:  за  поданням
чотирьох кандидатур Головою Верховної  Ради  України  та  чотирьох
кандидатур - Президентом України.
     Члени Національної ради, які здійснюють свої повноваження  на
постійній основі, є державними службовцями  і  не  можуть  займати
посади в інших державних і недержавних установах, організаціях  та
на підприємствах, одержувати разові винагороди за виконання  робіт
(крім гонорарів за  творчу  діяльність  і  позаштатну  викладацьку
(лекційну) роботу), займатися підприємницькою діяльністю  у  сфері
телебачення  і  радіомовлення,  призупиняють членство в політичних
партіях.
     Члени Національної ради та працівники її  апарату  не  можуть
отримувати будь-які види  винагород  (у  тому  числі  і  заробітну
плату) від телерадіоорганізацій, а також від підприємств,  установ
та організацій - засновників телерадіоорганізацій.
     Члени Національної ради та працівники її  апарату  не  можуть
бути  засновниками  (співзасновниками)  телерадіоорганізацій   або
брати участь у комерційній діяльності.
     Повноваження члена Національної ради достроково  припиняються
у разі:
     подання заяви про відставку;
     втрати громадянства України;
     порушення вимог статті 2 цього Закону;
     висловлення недовіри Верховною Радою України;
     невиконання    службових       обов'язків,        професійної
невідповідності;
     винесення   щодо   нього  обвинувального  вироку  суду,  який
набрав чинності.
     У разі припинення повноважень члена Національної ради  вибори
нового кандидата відбуваються у порядку, визначеному цією статтею.
     Члени Національної  ради  обирають  зі  свого  складу  Голову
Національної ради, першого заступника та заступника Голови. Голова
Національної ради і  перший  заступник повинні представляти  різні
гілки  влади.  Голова  Національної  ради  та  заступники   Голови
підзвітні Національній раді.
     Голова та його заступники працюють  у  Національній  раді  на
професійній основі, решта членів Національної ради - за  бажанням,
на громадських засадах.
     Голова Національної ради:
     організовує   діяльність    Національної    ради,    здійснює
керівництво підготовкою питань до розгляду;
     скликає засідання Національної ради  за  власною  ініціативою
або за пропозицією не  менш  як  двох  членів  Національної  ради,
вносить на розгляд Національної  ради  питання  і  головує  на  її
засіданнях;
     організовує роботу апарату Національної ради;
     видає накази та розпорядження,  підписує  ліцензії  на  право
користування каналами мовлення, а також повідомлення про відмову у
видачі  ліцензії  або  про  її  анулювання  згідно   з    рішенням
Національної ради;
     приймає  на  роботу  і звільняє з посади, укладає контракти з
працівниками апарату Національної ради;
     є розпорядником бюджету Національної ради.
     Перший заступник та заступник Голови Національної ради:
     відповідають за окремі напрями діяльності Національної ради;
     організовують діяльність робочих груп, створених Національною
радою для вирішення покладених на неї завдань.
     Основними функціями Національної ради є:
     координація        розробки        концепції         розвитку
телерадіоінформаційного  простору  України  та   участь    у    її
реалізації;
     видача телерадіоорганізаціям на конкурсній основі ліцензій на
право використання каналу мовлення та часу мовлення;
     контроль за дотриманням законодавства в галузі телебачення  і
радіомовлення України та умов, зазначених у ліцензії;
     забезпечення реалізації  прав телеглядачів і радіослухачів;
     контроль  за    раціональним    використанням    радіочастот,
призначених для телерадіомовлення;
     участь у розробці  міжнародних  договорів  України  з  питань
телебачення і радіомовлення;
     контроль  за  дотриманням  законодавства  України про рекламу
телерадіоорганізаціями всіх форм власності. (  Частину  тринадцяту
статті  5  доповнено  абзацом  згідно  із  Законом  N 70/97-ВР від
14.02.97 ) 
     До обов'язків Національної ради належить:
     ведення  державного  реєстру  телерадіоорганізацій   України,
створення єдиного банку даних про них;
     контроль за додержанням телерадіоорганізаціями вимог  чинного
законодавства, зокрема щодо  іноземного  інвестування  та  порядку
телерадіомовлення під час виборчих кампаній і референдумів;
     узгодження    стандартів    та    норм    технічної    якості
телерадіопрограм, контроль за їх додержанням;
     розробка положень про  порядок  ліцензування  і  використання
каналів  мовлення  та  умов  конкурсу  на   отримання    ліцензій,
погодження їх з  відповідною  постійною  Комісією  Верховної  Ради
України і публікація у засобах масової інформації;
     визначення,  на  підставі  розроблених   положень,    порядку
ліцензування та використання каналів мовлення, порядку мовлення  з
використанням супутників;
     погодження розміру грошового  збору  за  видачу  ліцензії,  а
також  погодженн&